оселенець

оселе́нець

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Значення в інших словниках

1. оселенець — -нця, ч., розм., рідко. Те саме, що поселенець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. оселенець — ОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що поселе́нець. [Василь:] То, було, жінки воно [Запоріжжя] і близько до себе не підпускає, а тепер само зимовниками заводиться, на свої степи оселенців закликає (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. оселенець — ОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що поселе́нець. [Василь:] То, було, жінки воно [Запоріжжя] і близько до себе не підпускає, а тепер само зимовниками заводиться, на свої степи оселенців закликає (Мирний, V, 1955, 113).  Словник української мови в 11 томах