оселедчик

ОСЕЛЕ́ДЧИК, а, ч. Зменш. до оселе́дець.

[Оксана:] На закуску буде оселедчик, грибки, вінегрет (Корн., II, 1955, 174);

Панич узяв за оселедчик чорноголового хлопця, що стояв скраю (Мирний, II, 1954, 97).

Значення в інших словниках

1. оселедчик — оселе́дчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. оселедчик — -а, ч. Зменш. до оселедець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оселедчик — ОСЕЛЕ́ДЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до оселе́дець. [Оксана:] На закуску буде оселедчик, грибки, вінегрет (О. Корнійчук); Панич узяв за оселедчик чорноголового хлопця, що стояв скраю (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах