1. Словник української мови в 11 томах

оселений

ОСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осели́ти.

*Образно. Хмурий будинок, перекраяний коридорами та залами, оселений шептами (Чумак, Черв. заспів, 1956, 143);

// осе́лено, безос. присудк. сл.

Зник [Батуллі] до кімнати, де оселено жінку (Ле, Міжгір’я, 1953, 494).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оселений — осе́лений прикметник Орфографічний словник української мови
  2. оселений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оселити. || оселено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оселений — ОСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до осели́ти. * Образно. Хмурий будинок, перекраяний коридорами та залами, оселений шептами (В. Чумак); // осе́лено, безос. пред. Зник [Батуллі] до кімнати, де оселено жінку (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. оселений — Осе́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)