осеніти
ОСЕНІ́ТИ, і́є, недок., поет.
1. безос. Починатися, наставати (про осінь).
Осеніє, сумерк в полі стернями блукає, серце тужить і співає, спокою не має (Уляна Кравченко);
* Образно. Конвой проводить підсудного і в залі похмурніє, осеніє. Хоч у небі голубіє весна (з газ.).
2. Ставати осіннім.
Вийде, вийде він у поле, осеніє неба муть (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)