осеніти

ОСЕНІ́ТИ, і́є, недок., рідко.

1. безос. Починатися, наставати (про осінь).

Осеніє, сумерк в полі стернями блукає, серце тужить і співає, спокою не має (У. Кравч., Вибр., 1958, 130);

*Образно. Конвой проводить підсудного і в залі похмурніє, осеніє. Хоч у небі голубіє весна (Рад. Укр., 14. V 1963, 2).

2. Ставати осіннім.

Вийде, вийде він у поле, осеніє неба муть (Сос., І, 1957, 338).

Значення в інших словниках

1. осеніти — осені́ти дієслово недоконаного виду починатися, наступати — про осінь; ставати осіннім рідко  Орфографічний словник української мови
2. осеніти — -іє, недок., рідко. 1》 безос. Починатися, наставати (про осінь). 2》 Ставати осіннім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осеніти — ОСЕНІ́ТИ, і́є, недок., поет. 1. безос. Починатися, наставати (про осінь). Осеніє, сумерк в полі стернями блукає, серце тужить і співає, спокою не має (Уляна Кравченко); * Образно. Конвой проводить підсудного і в залі похмурніє, осеніє.  Словник української мови у 20 томах
4. осеніти — Осеніти, -ніє гл. безл. Начинаться осени. На дворі осеніє, шевцеві веселіє.  Словник української мови Грінченка