осеніти
ОСЕНІ́ТИ, і́є, недок., рідко.
1. безос. Починатися, наставати (про осінь).
Осеніє, сумерк в полі стернями блукає, серце тужить і співає, спокою не має (У. Кравч., Вибр., 1958, 130);
*Образно. Конвой проводить підсудного і в залі похмурніє, осеніє. Хоч у небі голубіє весна (Рад. Укр., 14. V 1963, 2).
2. Ставати осіннім.
Вийде, вийде він у поле, осеніє неба муть (Сос., І, 1957, 338).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осеніти — осені́ти дієслово недоконаного виду починатися, наступати — про осінь; ставати осіннім рідко Орфографічний словник української мови
- осеніти — -іє, недок., рідко. 1》 безос. Починатися, наставати (про осінь). 2》 Ставати осіннім. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осеніти — ОСЕНІ́ТИ, і́є, недок., поет. 1. безос. Починатися, наставати (про осінь). Осеніє, сумерк в полі стернями блукає, серце тужить і співає, спокою не має (Уляна Кравченко); * Образно. Конвой проводить підсудного і в залі похмурніє, осеніє. Словник української мови у 20 томах
- осеніти — Осеніти, -ніє гл. безл. Начинаться осени. На дворі осеніє, шевцеві веселіє. Словник української мови Грінченка