осиний
ОСИ́НИЙ, а, е.
Прикм. до оса́.
Як розбуджені осині рої, гули в кишлаках правовірні мусульмани (Іван Ле);
– Добре стукнув, наволоч. Губи так розпухли, наче осиного жала скуштували (О. Донченко);
// Належний осі, осам.
На щоках [Омеляна] поширшали сірі, наче осині соти, віспини (М. Стельмах);
// Такий, як у оси.
Осина талія.
Словник української мови (СУМ-20)