осиний
ОСИ́НИЙ, а, е. Прикм. до оса́.
— Добре стукнув, наволоч. Губи так розпухли, наче осиного жала скуштували (Донч., III, 1956, 118);
Як розбуджені осині рої, гули в кишлаках правовірні мусульмани (Ле, Міжгір’я, 1953, 412).
◊ Оси́не гніздо́ (кубло́) — місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів.
[Анна:] Я не хочу з іменням зрадниці, з печаттю ганьби зостатися у сім гнізді осинім (Л. Укр., III, 1952, 389);
— Тепер я покажу всім князям та їхнім гавкунам!.. Я посмикаю їхні осині кубла (Добр., Очак. розмир, 1965, 36).
Словник української мови (СУМ-11)