осинник

ОСИ́ННИК, у, ч., рідко.

Те саме, що осичня́к.

Ворон кинув оком убік, на осинник, що рябів віддаля (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. Осинник — Оси́нник іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови