осклілий
ОСКЛІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до осклі́ти.
Розпатлана, з осклілими від зла очима, сердито соває [мачуха] горшками й кляне весь світ (Василь Шевчук);
Вгорі сіре оскліле небо (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)ОСКЛІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до осклі́ти.
Розпатлана, з осклілими від зла очима, сердито соває [мачуха] горшками й кляне весь світ (Василь Шевчук);
Вгорі сіре оскліле небо (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)