осмикувати

ОСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСМИ́КАТИ, осми́каю, осми́каєш і осми́чу, осми́чеш, док., кого, що.

Те саме, що обсми́кувати.

Мелашка сама додивлялася при вдяганні [Богдана], осмикувала легкий малиновий кунтуш, витирала ганчірками порох на шаблі (Іван Ле);

Вона помітила, як зблід Іван Юхимович, як нервово він осмикував на собі гімнастьорку (М. Руденко);

– Не лізь поперед батька в пекло, – осмикували чоловіка (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. осмикувати — осми́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. осмикувати — див. підкорювати; рвати  Словник синонімів Вусика
3. осмикувати — -ую, -уєш, недок., осмикати, осмикаю, осмикаєш і осмичу, осмичеш, док., перех. Те саме, що обсмикувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. осмикувати — ОБСМИ́КУВАТИ (ОСМИ́КУВАТИ) (поправляти верхній одяг, смикаючи донизу з усіх боків), ОБТЯГА́ТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ОБЩИ́ПУВАТИ розм. — Док.: обсми́кати (осми́кати), обсмикнути, обтягти́, обтягну́ти, общипа́ти. Сергій..  Словник синонімів української мови
5. осмикувати — ОСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСМИ́КАТИ, осми́каю, осми́каєш і осми́чу, осми́чеш, док., перех. Те саме, що обсми́кувати. Мелашка сама додивлялася при вдяганні [Богдана], осмикувала легкий малиновий кунтуш, витирала ганчірками порох на шаблі (Ле...  Словник української мови в 11 томах