осмикувати

ОСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСМИ́КАТИ, осми́каю, осми́каєш і осми́чу, осми́чеш, док., перех. Те саме, що обсми́кувати.

Мелашка сама додивлялася при вдяганні [Богдана], осмикувала легкий малиновий кунтуш, витирала ганчірками порох на шаблі (Ле, Хмельницький, І, 1957, 241);

Вона помітила, як зблід Іван Юхимович, як нервово він осмикував на собі гімнастьорку (Руд., Остання шабля, 1959, 508);

— Не лізь поперед батька в пекло, — осмикували чоловіка (Стельмах, II, 1962, 280).

Значення в інших словниках

1. осмикувати — осми́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. осмикувати — див. підкорювати; рвати  Словник синонімів Вусика
3. осмикувати — -ую, -уєш, недок., осмикати, осмикаю, осмикаєш і осмичу, осмичеш, док., перех. Те саме, що обсмикувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. осмикувати — ОСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСМИ́КАТИ, осми́каю, осми́каєш і осми́чу, осми́чеш, док., кого, що. Те саме, що обсми́кувати. Мелашка сама додивлялася при вдяганні [Богдана], осмикувала легкий малиновий кунтуш...  Словник української мови у 20 томах
5. осмикувати — ОБСМИ́КУВАТИ (ОСМИ́КУВАТИ) (поправляти верхній одяг, смикаючи донизу з усіх боків), ОБТЯГА́ТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ОБЩИ́ПУВАТИ розм. — Док.: обсми́кати (осми́кати), обсмикнути, обтягти́, обтягну́ти, общипа́ти. Сергій..  Словник синонімів української мови