осмута
ОСМУ́ТА, и, ж., поет.
Смуток.
І як мені ті дні забути, І як не виспівать мені Ті чорні ночі в час осмути, В грядущій сивій далині (А. Малишко);
Утекти б од себе світ за очі, .. де нема ані осмут, ні радощів (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)