особовий
ОСОБО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до осо́ба 1, 4.
– Я думаю, що магазини, крамниці, залізні дороги повинні бути громадським, а не особовим добром (І. Нечуй-Левицький);
Особова назва у нас, східних слов'ян, тричленна: складається з імені, назви по батькові та прізвища (з наук.-попул. літ.).
2. лінгв. Який виражає граматичну категорію особи.
Особові [дієслівні] утворення характеризуються комплексним вираженням чотирьох взаємопов'язаних категорій: особи, числа.., часу і способу (з наук. літ.).
3. бухг. Відкритий на окрему особу.
Особовий рахунок.
4. рідко. Особливий, індивідуальний.
Не без відмін особових і мушля дрібна (М. Зеров, пер. з тв. Лукреція).
Словник української мови (СУМ-20)