осоромлювати
ОСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. осоро́млять; док., кого.
Вводити в сором кого-небудь, накликати сором на когось.
[Ганна:] Ховатимеш очі від людей та щоразу оглядатимешся, щоб яка-небудь мерзота .. не осоромила тебе привселюдно!.. (М. Кропивницький);
Що варто було оцьому дідуганові прилюдно осоромити мірошника, зім'яти його гордість, коли той одягнувся в дорогі дарунки (М. Стельмах);
// кого, перев. док. Не виправдати чиїх-небудь надій, сподівань; не бути гідним кого-небудь.
– В мене є така пропозиція: доручити цю роботу Євгенові .. Як ти, Євгене, згодний? Не осоромиш нас? (О. Донченко);
Клара не осоромить свого чоловіка навіть в найбільш вишуканому товаристві (М. Руденко);
// що. Покривати соромом, ганьбою.
[Валент:] Я їм скажу промову. Ти побачиш – я імені твого не осоромлю (Леся Українка);
– Ваня загинув, та його шана за мною, і я ту шану не розгублю, не осоромлю (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)