остилий
ОСТИ́ЛИЙ, а, е, діал.
Бридкий, обридлий.
– Для мене завжди Турн остилий, Очам моїм один ти світ! (І. Котляревський);
І ти мовчиш презирливо в юрбі Панків і пань, набриджених тобі. Ось два таких, остилих до нестями (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)