остилий

НАБРИ́ДЛИЙ (який набрид, став нецікавим, немилим, нестерпним), ОБРИ́ДЛИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ЛИЙ підсил., ОСТОГИ́ДЛИЙ підсил. розм., ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., ОСТИ́ЛИЙ діал. Він сидів, ..уткнувшись у шибку, спостерігаючи знайомі набридлі краєвиди (Ю. Шовкопляс); Кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий (Панас Мирний); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (О. Маковей); Знову знавісніле дзижчання "дум-дум" (куль) над головою, колона зупинялась, розгорявся бій (О. Гончар); Він бачив, що Славка радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Зв'язковий упускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Яновський). — Пор. 1. набри́дливий.

Значення в інших словниках

1. остилий — ости́лий дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. остилий — -а, -е, діал. Бридкий, обридний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остилий — ОСТИ́ЛИЙ, а, е, діал. Бридкий, обридлий. – Для мене завжди Турн остилий, Очам моїм один ти світ! (І. Котляревський); І ти мовчиш презирливо в юрбі Панків і пань, набриджених тобі. Ось два таких, остилих до нестями (М. Бажан).  Словник української мови у 20 томах
4. остилий — Осоружний  Словник застарілих та маловживаних слів
5. остилий — ОСТИ́ЛИЙ, а, е, діал. Бридкий, обридний. — Для мене завжди Турн остилий. Очам моїм один ти світ! (Котл., І, 1952, 179).  Словник української мови в 11 томах
6. остилий — Ости́лий, -а, -е Постылый. Для мене завжде Турн остилий. Котл. Ен. IV. 39.  Словник української мови Грінченка