остогидлий

ОСТОГИ́ДЛИЙ, а, е.

Який до краю обрид, став гидким, нестерпним.

Якісь даремні надії .. розбивались об гострі пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачі... (Панас Мирний);

Світ, серед якого жив [Гоголь], був ненависний і остогидлий (О. Полторацький);

Я ледве домучив заочно той остогидлий університет (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. остогидлий — остоги́длий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. остогидлий — Обридлий, остобісілий, осточортілий, ОСОРУЖНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. остогидлий — див. поганий  Словник синонімів Вусика
4. остогидлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до остогидіти. 2》 у знач. прикм. Який до краю обрид, став гидким, нестерпним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. остогидлий — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І.  Словник синонімів української мови
6. остогидлий — ОСТОГИ́ДЛИЙ, а, е. Який до краю обрид, став гидким, нестерпним. Якісь даремні надії.. розбивались об гострі пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачі… (Мирний, III, 1954, 23); Світ, серед якого жив [Гоголь], був ненависний і остогидлий (Полт., Повість.., 1960, 427).  Словник української мови в 11 томах