остогиднути
ОСТОГИ́ДНУТИ, ну, неш, док.
Те саме, що остоги́діти.
Бурмило-Кундель вирвався на луг – На волі трохи погуляти, Бо остогид йому ланцюг, Обридло в курені лежати (Л. Глібов);
Остогидла мені до загину тюрма, З виду темна не сходила смуга (П. Грабовський);
Серединському, мабуть, остогидло слухати таку розмову, ті старечі теревені (І. Нечуй-Левицький);
Господи, як мені остогидли за чверть століття слова – “український націоналізм” (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)