остогидіти

ОСТОГИ́ДІТИ, джу, диш, док., розм.

До краю обриднути; стати гидким, неприємним, нестерпним.

[Палажка:] Там, де сім'ї, як полови, і дітвори, як каші, не остогидіє хіба товкатись [товктися] за всіма? (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. остогидіти — остоги́діти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. остогидіти — див. набридати  Словник синонімів Вусика
3. остогидіти — -дить, док., остогиджувати, -ує, недок. розм. До краю обриднути; стати гидким, нестерпним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. остогидіти — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. остогидіти — Остоги́діти, -ги́джу, -диш, -дить, -дять і остоги́днути, -дну, -днеш; не остоги́дь, не -дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. остогидіти — ОСТОГИ́ДІТИ, джу, диш, док., розм. До краю обриднути; стати гидким, нестерпним.  Словник української мови в 11 томах
7. остогидіти — Остогидіти, -джу, -диш гл. Крайне надоѣсть, опротивѣть. Ном. № 6873. Як бачу, ся річ дуже довга і вже надто мені остогиділа. Остогиділи вони мені. Г. Барв. 86.  Словник української мови Грінченка