острівний
ОСТРІВНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до о́стрів.
На острові, як видно, в мирний час бувають тільки рибалки з континенту. Кілька видів дрібних птахів, напевне, випадково забилися сюди і акліматизувалися в умовах суворої острівної природи (Іван Ле);
Стьопа прогулювався по палубі, чекаючи Вершомета та Ельгара, що полювали десь уздовж острівного побережжя (М. Трублаїні);
// Розміщений на острові, на островах.
По обидві сторони від екватора, між азіатським і австралійським материками, розкинулася найбільша в світі острівна країна Індонезія (з наук.-попул. літ.);
// Який живе на острові, на островах.
Чорні острівні губернатори давали прийоми на його честь... (О. Гончар);
Його переконали, що краще хай загинуть ці п'ять тисяч заморських солдатів, ніж мають загинути п'ятсот тисяч острівних британців, пробуючи відкрити другий фронт (П. Загребельний).
2. Який має вигляд острова на фоні чого-небудь.
Острівні мови українського населення (болгарська, польська, чеська та ін.) зберігають у своєму складі окремі давні риси (з наук. літ.);
Острівні вкраплення граба.
Словник української мови (СУМ-20)