осудок

ОСУ́ДОК, дку, ч., діал.

Осуда (у 2 знач.).

Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, щоб не робив сім'ї осудку (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. осудок — -дку, ч., заст. Осуд, осуда.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. осудок — Осудок, -дку м. = осуда. Де вже я тебе без вечері пущу! Щоб собі довічнього осудку досягти. О. 1862. VII. 37, 38. Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, шоб не робив семг осудку. Грин. II. 153.  Словник української мови Грінченка