ось-ось
ОСЬ-О́СЬ, присл., розм.
1. Зараз, у цю мить.
Вже їй вдається, що ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури (П. Куліш);
Тихо й нудно і спека пекельна... Нікуди вже далі – ось-ось має щось трапитись (С. Васильченко);
Очі [в матері] сухі, а горло вдавлює так, що дух забива, ось-ось задихнеться (Григорій Тютюнник);
// Скоро, незабаром.
Лазар чекав. Ось-ось покличуть і поведуть: почнеться нова робота, нове життя (М. Коцюбинський);
Ось-ось земля покличе сівачів у поле (О. Гончар).
2. Зовсім близько.
Ось-ось вони [річечки] перед очима грають; ще трохи – і ви загасите нестямную згагу (Панас Мирний);
Льох – ось-ось, тільки ще трохи двором (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)