осьде
О́СЬДЕ, розм.
1. присл. Ось тут; у цьому місці.
– Ти тут, Соломіє? – питав він і дрімав далі. – Тут, тут... осьде (М. Коцюбинський);
[Катря:] Я осьдечки, бабусю, я осьде! (С. Васильченко).
2. част. вказ. Те саме, що ось 1, 4.
– Дивіться, люде: осьде булла. Що я читав... – І показав [Іван Гус] Перед народом (Т. Шевченко);
– Осьде й татко! Ну, признайся: де ти, татку, де ти зник? (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)