осьде
О́СЬДЕ, розм.
1. присл. Ось тут; у цьому місці.
— Ти тут, Соломіє? — питав він і дрімав далі. — Тут, тут… осьде (Коцюб., І, 1955, 358);
[Катря:] Я осьдечки, бабусю, я осьде! (Вас., III, 1960, 249).
2. част. вказ. Те саме, що ось 1, 4.
— Дивіться, люде: осьде булла. Що я читав… — І показав [Іван Гус] Перед народом (Шевч., І, 1963, 265);
— Осьде й татко! Ну, признайся: де ти, татку, де ти зник? (Тич., II, 1957, 325).
Словник української мови (СУМ-11)