осьде
ОСЬ част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані, перев. супроводжується жестом), ОТ, О́СЬДЕ розм., О́СЬДЕЧКИ розм., ОСІСЬО́ розм. — Ось цей хлопець, — показав учитель на Романа (М. Стельмах); Тут і село якраз.. От мурована церква з високою дзвіницею (Марко Вовчок); — Дивіться, люде; осьде булла, Що я читав... І показав (Іван Гус) Перед народом (Т. Шевченко); — Марько! Де ти є? — Осьдечки, тьотю, — озивалась дівчина (М. Хвильовий); Хлопчик.. подав Прохоревого листа. — Осісьо. Тут уже й букв не знать. Як його усяке бере та тільки жмакає (І. Микитенко).
I. ТУТ (у цьому місці; за цих обставин; у цей час), ТУ́ТА розм., ОТУ́Т підсил. розм., ТУ́ТЕЧКИ (ТУ́ТЕНЬКИ) розм., ОТУ́ТЕЧКИ (ОТУ́ТЕНЬКИ) підсил. розм., ОТТУ́Т підсил. заст.; О́СЬДЕ розм., О́СЬДЕЧКИ розм. (у цьому самому місці). "Там Оксана, там весело І в сірій свитині; А тут... а тут... що ще буде? Може, ще загину?" (Т. Шевченко); Чи знов рідну землю в сльозах поцілую, Чи вік протиняюсь отут по Вілюю? (П. Грабовський); І Пархім, де було вздрить, що люди чого-небудь зійшлися, то і він тутечки (Г. Квітка-Основ'яненко); — Чого се ти, Симоне, тутеньки шукаєш? (Ганна Барвінок); (Катря (вбігає задихана до хати):) Я осьдечки, бабусю, я осьде! Здорові були, бабусю! (С. Васильченко).
Словник синонімів української мови