осягати
ОСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСЯГНУ́ТИ, ОСЯГТИ́, осягну́, ося́гнеш, док., кого, що.
1. Охоплювати, обіймати з усіх боків.
Ідем лісом; нас ліс Мов намет осяга (П. Грабовський);
// перен. Сприймати в повному обсязі, усвідомлювати.
За батьківщину ми звикли вважати землю, де нас народила мати, де ми виростали в гніві чи в радості, осягали великий світ (Ю. Яновський);
Мати хоч і була на толоці, коли Данько записувався [до війська], але тільки тоді повністю осягнула, що це значить, коли .. син зайшов до хати уперше при зброї (О. Гончар);
Нам дано все осягти, все знати і забуть про чорні дні, коли ми дивились на веселі свята тих, що кров із наших жил пили... (В. Сосюра);
Знання того, чи “Бог є”, чи “Бога нема”, – це знання абсолютної істини. Чи зможе її людство осягнути – це питання нескінченно далекого майбутнього (з публіц. літ.).
2. Докладаючи фізичних зусиль, досягати якого-небудь місця, перев. важкодоступного.
Сильні собі гнізда високо мостили .. Так орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини! (Я. Щоголів);
Сахно не осягла й чверті відстані – а вже долинуло до неї торохкотіння мотора (Ю. Смолич);
* Образно. Яких високих і нових щаблів вона в своїй любові осягнула (В. Підмогильний);
// Добиватися чого-небудь, здобувати (працею, у боротьбі, заслугами і т. ін.).
– Син, мовляв, покриє втрату, Осягне ще важний чин!.. (М. Старицький);
Пішов звичай увінчувати дубовими вінками .. тих, що осягнули великих успіхів у мистецтві (О. Воропай).
3. перен. Вивчати, твердо засвоювати що-небудь; повністю оволодівати чим-небудь; опановувати.
Школу закінчила [Ліна] ось із медаллю, опанувавши програмні науки, але всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу, науку про те, як жити людині (О. Гончар);
Потроху, непомітно згубив він колишню сором'язливість, вже й олівцем по графину подзенькував на засіданнях. А справи осягнути не вмів (Ю. Мушкетик);
Сини осягали найпершу мудрість мусульманську – Коран (П. Загребельний).
4. діал. Забирати для власного користування.
– Ще скоро батько Хмельницький вигнав ляхів та недоляшків з України, то зараз і дав нам привілей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які самі улюбимо (П. Куліш).
(1) Осяга́ти / осягну́ти (осягти́) [свою́] мету́ [ціль] – добиватися поставленої мети; досягати бажаного.
Позбувшися першого страху, а надто роздивившись.., куди і як найліпше бігти, щоб осягнути свою ціль, Лис Микита .. розбігся і одним духом скочив через пліт на вулицю (І. Франко).
◇ Охопи́ти (обхопи́ти, осягну́ти і т. ін.) о́ком (по́глядом і т. ін.) див. охо́плювати;
(2) Скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком (д) див. о́ко¹;
(3) Скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком (д) див. ки́дати;
(4) Скі́льки осягти́ о́ком (д) див. ки́дати;
Скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює і т. ін.) / сягне́ (осягне́, захо́пить і т. ін.) о́ко див. о́ко¹.
Словник української мови (СУМ-20)