осягати
ОСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСЯГНУ́ТИ і ОСЯГТИ́, осягну́, ося́гнеш, док., перех.
1. Охоплювати, обіймати з усіх боків.
Ідем лісом; нас ліс Мов намет осяга (Граб., І, 1959, 205);
// перен. Сприймати в повному обсязі, усвідомлювати.
За батьківщину ми звикли вважати землю, де нас народила мати, де ми виростали в гніві чи в радості, осягали великий світ (Ю. Янов., II, 1958, 104);
Мати хоч і була на толоці, коли Данько записувався [до червоного полку], але тільки тоді повністю осягнула, що це значить, коли.. син зайшов до хати уперше при зброї (Гончар, II, 1959, 229);
Нам дано все осягти, все знати і забуть про чорні дні, коли ми дивились на веселі свята тих, що кров із наших жил пили… (Сос., Близька далина, 1960, 151).
◊ Осяга́ти (осягну́ти, осягти́) о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом) — сприймати зором; бачити у всьому обсязі.
Спав важким непробудним сном. Іноді.. закльовувались у голові невеличкі ростки якихся таємних гадок, чогось такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні очима осягнути (Мирний, IV, 1955, 326);
Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (Н.-Лев., II, 1956, 215);
Ліси й ліси… Скільки їх! Ні поглядом осягнути, ні перейти (М. Ол., Леся, 1960, 7).
2. Докладаючи фізичних зусиль, добиратися куди-небудь, досягати чогось.
Сильні собі гнізда високо мостили.. Так орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини! (Щог., Поезії, 1958, 273);
Сахно не осягла й чверті відстані — а вже долинуло до неї торохкотіння мотора (Смолич, І, 1958, 101);
// Добиватися чого-небудь, здобувати (працею, у боротьбі, заслугами і т. ін.).
— Син, мовляв, покриє втрату, Осягне ще важний чин!.. (Стар., Поет.тв., 1958, 137).
Осяга́ти (осягну́ти, осягти́) [свою́] мету́ [ціль] — добиватися поставленої мети; досягати бажаного.
Позбувшися першого страху, а надто роздивившись.., куди і як найліпше бігти, щоб осягнути свою ціль, Лис Микита.. розбігся і одним духом скочив через пліт на вулицю (Фр., IV, 1950, 91).
3. перен. Вивчати, твердо засвоювати що-небудь; повністю оволодівати, опановувати.
Школу закінчила [Ліна] ось із медаллю, опанувавши програмні науки, але всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу, науку про те, як жити людині (Гончар, Тронка, 1963, 146);
Лук’янченко самотужки осягав нелегку справу, яку йому довірили комуністи (Жур., Звич. турботи, 1960, 72);
Потроху, непомітно згубив він колишню сором’язливість, вже й олівцем по графину подзенькував на засіданнях. А справи осягнути не вмів (Мушк., Серце.., 1962, 297).
4. діал. Забирати для власного користування.
— Ще скоро батько Хмельницький вигнав ляхів та недоляшків з України, то зараз і дав нам привілей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які самі улюбимо (П. Куліш, Вибр., 1969, 127).
Словник української мови (СУМ-11)