осіяний
ОСІЯ́НИЙ, а, е, поет., уроч.
Дієпр. пас. до осія́ти 1.
Язик [мова] від Бога даний І духом творчим осіяний (П. Куліш);
* Образно. І в очах твоїх, кохана, міниться і лине сонцем щастя осіяна моя Україна (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)