осіянний
ОСІЯ́ННИЙ, а, е, поет., уроч.
Те саме, що ося́йни́й.
Крізь вкритий снігопадом шир Теплом світились очі сірі, Тараса осіянний зір (М. Бажан);
Нехай я в льоті днів сніжинкою розтану і тихий карий зір закриють крила вій, та молодість моя, мов квітка осіянна, все буде, буде жить в поезії моїй! (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)