отак
ОТА́К, розм.
1. присл. Підсил. до так; ось так, ось таким чином.
Черевань випив на радощах повний кубок, бризнув під стелю да й каже: – Щоб наші діти отак вибрикували! (П. Куліш);
Ми розломили хліб на три частини й посипали його сіллю. Сев налив усім вина. Перед далекою дорогою сходяться отак друзі, щоб їсти з одного шматка і пити з одного струменя (Ю. Яновський);
Здавалось, що ранок цей ніколи не скінчиться, що доки й житиме він на світі, навкруги все буде отак, як зараз (О. Гончар);
// Уживається перед словами, які уточнюють, розкривають його зміст.
Отак: двом рак, третьому юшка (прислів'я);
Пиши отак: було Село – Та щоб не лізти на чужину, Пиши – у нас на Україні (Т. Шевченко);
Буває ж людині отак: і жити не хочеться, і вмирати ще рано (О. Гончар);
// Уживається при схваленні чого-небудь, заохоченні до чогось і т. ін.
Старий ударив в закаблуки, Аж встала курява. Отак! Та ще й приспівує козак (Т. Шевченко);
[Покликач:] Названий Парвусом найгіршу кару зухвальством заробив .. [Жерці:] Отак його! Він заробив! (Леся Українка);
– Отак, отак, Христе, буде! (Панас Мирний);
Тепер би я кожному порадив, не женись... коли хочеш бути егоїстом .. Отак би я сказав кожному (М. Коцюбинський);
// Уживається при підбитті підсумку попереднього повідомлення.
– Отак, через ті гемонські ложки, і нічого не вийшло з нашого сватання (М. Стельмах).
2. присл. Уживається при наближеному визначенні чого-небудь; приблизно.
Отак тридцять літ тому було б вам зазирнути до Борислава, то було на що подивитися, було чого послухати! (І. Франко);
Минуло отак зо два тижні. Не бачу я щось Карпа та й не бачу (М. Коцюбинський).
3. виг. Уживається при вираженні здивування, невдоволення і т. ін.
– Ви знаєте Іванця? – Отак! – кажуть, – іще б не знати чури Хмельницького! (П. Куліш);
Отак! відкіля не дожидали і тучі, відтіля ударило громом і посипало градом! (Панас Мирний);
– Отак! ти будеш мовчати, а я буду слухати, – обізвалась Настя (М. Коцюбинський).
◇ (1) Ота́к би й давно́ (д) див. давно́.
Словник української мови (СУМ-20)