отеперечки
ОТЕПЕ́РЕЧКИ, присл., розм.
Пестл. до отепе́р.
Йонька .. був такий радий від своїх прихованих скарбів, що аж під печінкою співало. – Заживу. Отеперечки заживу, – гомонів він сам до себе (Григорій Тютюнник);
Ляже [баба], схрестить на висохлих грудях легкі свої руки: – Отеперечки, смертонько, йди! (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)