отецький
ОТЕ́ЦЬКИЙ, а, е, діал., уроч.
Батьківський.
Прозивався він Кавун; і як назве було капітан Кавуновим, то він і просить, щоб його так не величав, бо я, каже, свого отецького прізвища не цураюсь (П. Куліш);
Ще танки мчали без упину, Іще горів отецький дім, А він вже думав про зернину В пшеничнім колосі тугім (А. Малишко);
– Благословляю вас, діти мої, моїм отецьким благословенням (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)