отим
ОТИ́М, спол., розм.
Тому, через те.
Отим мені і жаль стане Матері небоги, Що вона його так любить (Т. Шевченко);
– Ну, у мене буде сьогодні мій добрий геній .. І я біжу, лечу, щоб .. по заслузі його стрінути. Отим-то я сяду на фіакра (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)