оторочений

ОТОРО́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до оторочи́ти.

Христя наділа чорну сукню, оторочену сивим смушком (Панас Мирний);

Таня .. вхопила коричневі, хутром оторочені ботики, присіла на стілець (І. Рябокляч);

* Образно. За чорними стернями .. відкрилось біле море гречок, оторочених синіми каймами фацелії (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. оторочений — оторо́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. оторочений — див. прикрашений  Словник синонімів Вусика
3. оторочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оторочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оторочений — ОТОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оторочи́ти. Христя наділа чорну сукню, оторочену сивим смушком (Мирний, III, 1954, 295); *Образно. За чорними стернями.. відкрилось біле море гречок, оторочених синіми каймами фацелії (Збан., Над Десною, 1951, 209).  Словник української мови в 11 томах