оторопіти
ОТОРОПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися і т. ін.; отетеріти.
Дідок оторопів – і рученьки помліли (Л. Глібов);
Оторопів мій циган, розставив ноги і вирячив на народ очі (П. Куліш);
Дмитро з несподіванки оторопів і обурився (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)