оторопіння
ОТОРОПІ́ННЯ, я, с., розм.
Стан за знач. оторопі́ти.
Маруся не так скоро вийшла зі свого оторопіння й переляку і довгий час не могла вимовити ні слова (Г. Хоткевич);
Вона слухала його плутану мову, й поволі оторопіння минало (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)