1. Словник української мови у 20 томах

оторопіння

ОТОРОПІ́ННЯ, я, с., розм.

Стан за знач. оторопі́ти.

Маруся не так скоро вийшла зі свого оторопіння й переляку і довгий час не могла вимовити ні слова (Г. Хоткевич);

Вона слухала його плутану мову, й поволі оторопіння минало (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оторопіння — оторопі́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оторопіння — -я, с., розм. Стан за знач. оторопіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оторопіння — ОТОРОПІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. оторопі́ти. Маруся не так скоро вийшла зі свого оторопіння й переляку і довгий час не могла вимовити ні слова (Хотк., II, 1966, 50); Вона слухала його плутану мову, й поволі оторопіння минало (Гуц., Передчуття.., 1971, 188). Словник української мови в 11 томах