1. Словник української мови у 20 томах

оторопіти

ОТОРОПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися і т. ін.; отетеріти.

Дідок оторопів – і рученьки помліли (Л. Глібов);

Оторопів мій циган, розставив ноги і вирячив на народ очі (П. Куліш);

Дмитро з несподіванки оторопів і обурився (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оторопіти — оторопі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оторопіти — -ію, -ієш, док., розм. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися і т. ін.; отетеріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оторопіти — Тетеріти, отетерювати, отетеріти, поотетерювати, потетерювати, потетеріти, стетерювати, отетеріти, постетерювати, чманіти, зічманювати, зічманіти, позічманювати, очманювати, очманіти, поочманювати, почманювати, почманіти, учманювати, учманіти... Словник чужослів Павло Штепа
  4. оторопіти — РОЗГУБИ́ТИСЯ (втратити спокій, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому тощо), СПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВО́МПИТИ діал.; ОТОРОПІ́ТИ розм., СТОРОПІ́ТИ розм., ОТЕТЕРІ́ТИ розм., СТОРОПИ́ТИСЯ діал., СТЕТЕРІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. оторопіти — ОТОРОПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися і т. ін.; отетеріти. Дідок оторопів — і рученьки помліли (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах