оторопіння

ОТОРОПІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. оторопі́ти.

Маруся не так скоро вийшла зі свого оторопіння й переляку і довгий час не могла вимовити ні слова (Хотк., II, 1966, 50);

Вона слухала його плутану мову, й поволі оторопіння минало (Гуц., Передчуття.., 1971, 188).

Значення в інших словниках

1. оторопіння — оторопі́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. оторопіння — -я, с., розм. Стан за знач. оторопіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оторопіння — ОТОРОПІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. оторопі́ти. Маруся не так скоро вийшла зі свого оторопіння й переляку і довгий час не могла вимовити ні слова (Г. Хоткевич); Вона слухала його плутану мову, й поволі оторопіння минало (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах