оточуючий
ОТО́ЧУЮЧИЙ, а, е, рідко.
Який оточує кого-, що-небудь.
Параскіца хрестилась та била поклони, а на обличчях оточуючої її жіноти малювався кислий вираз (М. Коцюбинський);
Око від перевтоми закривається. Хворий втрачає контакт з оточуючим світом (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)