отсе
ОТСЕ́, част. вказ., заст.
Оце.
– А де ж ваші діти? .. Максим .. поспіхом задроботів: – От вони, старшино! Отсе зять, а то дочка... (М. Коцюбинський);
– Отсе вже тиждень я тут днюю і ночую (І. Франко);
– І тобі отсе, запорожцеві.., не сором признатись? – каже Шрам (П. Куліш);
[Річард:] Я став волом, мов вавилонський цар, не знаю тільки, за яку провину. Отсе на час вернувся в людський образ (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)