отуди
ОТУДИ́, присл., розм.
Підсил. до туди́; ось туди.
– Он дивись, де святі ікони! Отуди кланяйся й хрестись! (І. Нечуй-Левицький).
◇ (1) Отуди́ к лихі́й годи́ні! лайл. – уживається при висловленні здивування, невдоволення, досади і т. ін.
– Галя... – знову [Христя] перехрестилася: – повісилась... – Отуди к лихій годині! – виторопивши очі, сказав Грицько та й замовк (Панас Мирний);
Ви не маєте вже ліса [лісу]? Отуди до біса! (Леся Українка);
– Паровоз негодящий. – Отуди к бісу! – прогудів у тиші густий бас (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)