отчичі

О́ТЧИЧІ, ів, мн. (одн. о́тчич, а, ч.).

Селяни в Росії, Україні та феодальній Литві XV–XVI ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили.

Феодали .. прагнули обернути селян “похожих”, тобто селян, що були феодально залежними, але зберігали право переходу з одного феодального володіння в інше.., в “непохожих”, “отчичів”, тобто в кріпаків, позбавлених цього права (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. отчичі — -ів, мн. (одн. отчич, -а, ч.). Селяни в Московії, Україні та феодальній Литві 15-16 ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. отчичі — Група залежних селян у Речі Посполитій та Московській державі XV-XVI ст., предків яких було позбавлено права переходу на інше місце.  Універсальний словник-енциклопедія
3. отчичі — О́ТЧИЧІ, ів, мн. (одн. о́тчич, а, ч.). Селяни в Росії, на Україні та в феодальній Литві XV-XVI ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили.  Словник української мови в 11 томах