отягатися
ОТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ОТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., діал.
1. Відставати, затримуватися; не поспішати.
Рушили на схід, як хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко);
// Опиратися, огинатися.
– Ідіть ви, куме Сафате. – Ні, йдіть ви, куме Семене, – отягався Сафат, бо... боявся Стрибога (Л. Мартович);
Годієра ще отягався, видобував якісь папери.., та староста крикнув на возного: – Вивести того пана! (І. Франко).
2. Зволікати, вагатися.
– Вже час би його [Романа] й оженити. Щось він дуже загулявся та загаявся .. – Ой, загаявся, батюшечко! Я сама це знаю. Все чогось отягується та й отягується (І. Нечуй-Левицький);
– Твої очі говорять мені, що бажання щастя .. не вигасло в твоїй душі. Так чого ж отягатися? (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)