отяжілий

ОТЯЖІ́ЛИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. пас. до отяжі́ти.

Отаман, трохи отяжілий від випитого, підвівся (Г. Колісник).

2. у знач. прикм. Те саме, що обважні́лий 2, 3.

Ні руху скрізь, ні згуку... І вітрець Був скований в повітрі отяжілім... Усе живе замерзло нанівець (М. Старицький);

Іван справді являвся дуже непоказним. Він не вмів говорити ніякою мовою, крім своєї рідної, .. був маломовний, отяжілий і сумовитий (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. отяжілий — отяжі́лий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. отяжілий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до отяжіти. 2》 Те саме, що обважнілий 2), 3)  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отяжілий — ОБВАЖНІ́ЛИЙ (який збільшився у вазі; який обвис під вагою чого-небудь; який став неповоротким, втратив здатність легко рухатися від додаткової ваги, втоми, болю і т. ін.), ЗВАЖНІ́ЛИЙ, ОТЯЖІ́ЛИЙ рідше.  Словник синонімів української мови
4. отяжілий — ОТЯЖІ́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до отяжі́ти. 2. Те саме, що обважні́лий 2, 3. Ні руху скрізь, ні згуку… І вітрець Був скований в повітрі отяжілім… Усе живе замерзло нанівець (Стар., Поет. тв.  Словник української мови в 11 томах