отяжілий

ОБВАЖНІ́ЛИЙ (який збільшився у вазі; який обвис під вагою чого-небудь; який став неповоротким, втратив здатність легко рухатися від додаткової ваги, втоми, болю і т. ін.), ЗВАЖНІ́ЛИЙ, ОТЯЖІ́ЛИЙ рідше. Птахи, обважнілі за літо, спускаються тут цілими табунами, щоб.. перед відлітом у вирій перепочити на плавневих.. озерах (О. Гончар); Червоними кетягами красувались обважнілі віти горобини (А. Шиян); І довго ще стояла (мати) біля воріт — строга, зосереджена, мовчазна. Тільки руку зважнілу піднімала вгору, знову і знову помахувала нею (І. Рябокляч); Веселка спадає дівчатам під ноги, Вмиває росою зважнілі сади (М. Стельмах); Він.. був маломовний, отяжілий і сумовитий (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. отяжілий — отяжі́лий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. отяжілий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до отяжіти. 2》 Те саме, що обважнілий 2), 3)  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отяжілий — ОТЯЖІ́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. до отяжі́ти. Отаман, трохи отяжілий від випитого, підвівся (Г. Колісник). 2. у знач. прикм. Те саме, що обважні́лий 2, 3. Ні руху скрізь, ні згуку... І вітрець Був скований в повітрі отяжілім...  Словник української мови у 20 томах
4. отяжілий — ОТЯЖІ́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до отяжі́ти. 2. Те саме, що обважні́лий 2, 3. Ні руху скрізь, ні згуку… І вітрець Був скований в повітрі отяжілім… Усе живе замерзло нанівець (Стар., Поет. тв.  Словник української мови в 11 томах