оформлення
ОФО́РМЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. офо́рмити і офо́рмитися.
Сюжет, що накреслився як основа майбутнього твору, я “виношую” .. Оце “виношування” я назвав би достиганням, певним оформленням думок (Мирослав Ірчан);
Коли театр Соловцова вирішив поставити новий твір А. Луначарського “Олівер Кромвель”, Петрицький взявся за оформлення (з наук. літ.);
Виходячи вже із “ЗАГСу” після оформлення шлюбу, Віктор раптом спинивсь і спитав дружину: – Скажи, Людонько, ти дуже щаслива зараз? (А. Головко);
Сварка виникла з дрібниці – зайшла мова про оформлення документів для паспорта (О. Гончар).
2. Зовнішнє оздоблення чого-небудь.
Головна роль живописно-декоративного оформлення українського народного одягу – виявлення його основної форми, краси (з наук. літ.);
Зв'язок елементів оформлення книжки з її характером і змістом обов'язковий (із журн.).
△ (1) Ми́тне офо́рмлення – процедура поміщення транспортних засобів і товарів в умови певного режиму та виконання митницею процедур митного контролю зі справлянням установлених мита, податків, митних та інших зборів і заповненням відповідних документів.
Словник української мови (СУМ-20)