охайність

ОХА́ЙНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. оха́йний.

Становище правопорушника відділяло хлопця від цієї людини [директора] з її владою, витримкою, з якоюсь святковою чепурністю та охайністю в усьому (О. Гончар);

Дякуючи педантичній охайності, хата здавалась веселим затишним закутком (М. Коцюбинський);

В хаті Мар'яни з кожного кутка проглядає охайність і убозство (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. охайність — оха́йність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. охайність — [охайн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. охайність — -ності, ж. Властивість за знач. охайний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. охайність — Оха́йність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. охайність — ОХА́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. оха́йний. Яке диво вгамувало сьогодні цих галасливих дівчат? Звідки на них охайність напала? (Шовк., Інженери, 1956, 67); Дякуючи педантичній охайності, хата здавалась веселим затишним закутком (Коцюб., І, 1955, 254).  Словник української мови в 11 томах
6. охайність — Охайність, -ности ж. Опрятность, чистоплотность. Сим. 135. Людям чини шайность, а коло себе май охайность. Ном. № 11249. мати охайність. Быть опрятнымъ.  Словник української мови Грінченка