охлявати

ОХЛЯВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОХЛЯ́ТИ, ОХЛЯ́НУТИ, я́ну, я́неш; мин. ч. охля́в і охля́нув, ла, ло; док.

Дуже слабнути, худнути від недоїдання; знесилюватися, виснажуватися.

Охляв, як щеня у дощ (прислів'я);

Почав Марко охлявати (з переказу);

Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба (М. Коцюбинський);

Він уже кілька днів не їсть і нічого не п'є, крім ліків; схуд і охляв (С. Добровольський);

* Образно. Охляло сонце. На будинках горить гарячий фіолет (П. Тичина);

// тільки док. Безсило опасти, втративши пружність.

Старшина знесилів, охляв, піт зросив високе червоне чоло (К. Гордієнко);

Саїд Алі угледів на кілочку скрипку. Так-таки раптом охляв, знемігся, опустилися руки (Іван Ле);

Дочитавши статтю, він раптом охляв увесь, обм'як, навіть руки впали під стіл (М. Чабанівський);

// Стомлюватися, втрачати сили.

Часами, коли рука охлявала, він затримувався (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. охлявати — охлява́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. охлявати — Слабнути, знесилюватися, підупадати <�упадати> на силах, ослабати, виснажуватися; док. ОХЛЯ|НУ|ТИ, онемощіти, знемогтися, знесиліти, д. висилитися, вимерхатися.  Словник синонімів Караванського
3. охлявати — -ваю, -ваєш. Недок. до охляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови